Ми не навчені забувати її чорних сторінок. Хай простять нам наше безпам’ятство всі жертви голодомору, що лежать у сирій землі. В 30-ті роки ХХ ст. в Україні розпочалась тотальна війна, жорстокішої за яку не знав світ: людей не рубали, не стріляли у них просто забрали всю їжу, оточили військами і спокійно дивились, як вони повільно, у нестерпних муках помирають із голоду. Третій тиждень листопада кожного року в нашій країні — поминальний по жертвах Голодомору 1932-1933 рр.
Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках, був присвячений виховний захід для студентів та викладачів ВСП МФК СумДУ, якій підготували студенти 411-і групи спеціальності 122« Комп’ютерні науки».
Зустріч розпочалася з хвилини мовчання у пам’ять про загиблих українців.
Студенти-ведучі акцентували увагу на подіях, що відбулися на Україні в 1932 -1933 роках: називали причини і наслідки голодомору на конкретних прикладах, наводили страшні цифри загиблих, ознайомили із рецептами «страв», які дозволили вижити в ті страшні роки. Цікавим та змістовним був творчий доробок студентки 3 курсу спеціальності 061 «Журналістики» про журналіста Дж.Гарета, якій був одним із перших західних кореспондентів, які з ризиком для себе намагалися своїми публікаціями донести світові правду про злочин убивства голодом мільйонів людей в Україні у 1932-1933 роках. Лейтмотивом заходу став заклик до присутніх осмислити та враховувати уроки минулого, вшановувати пам’ять людей, що загинули в часи сталінського режиму, долучитися до всеукраїнської акції «Запали свічку».
25 листопада в день пам’яті кожен свідомий українець, запалить на підвіконні свою свічку пам’яті, щоб її бачили зорі – душі померлих. З давніх часів люди очищувалися вогнем. Запалювали свічку і мовчали, каялися, що пам’ятають і не забудуть. І тягар гріха з душі спадає.
Ми пам’ятаємо, а значить ми живемо.
