1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, або – як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
2. Не вимагай від дитини платні за все, що ти для неї робиш: ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той – третьому: це необоротний закон подяки.
3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб, бо, що посієш, те й пожнеш.
4. Не стався до проблем дитини зверхньо: бо їй важкість її життя важка не менше, ніж твоя. А може, і більше, тому що у неї ще немає досвіду.
5. Не принижуй!
6. Не муч себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, муч – якщо можеш і не робиш.
7. Пам’ятай для дитини зроблено не досить, якщо зроблено не все.
8. Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що не хотів би, щоб інші зробили тобі.
9. Люби свою дитину будь-якою, тому що дитина – це свято, яке поки що з тобою!