#Історії_Освітнього_Фронту: про машівських викладачів

Подяка педагогу, Наталії Пономаренко, від її студентки –  Діани Фролової.

Наталія Петрівна – це не просто педагог, а людина з великої літери, яка своєю присутністю змушує посміхатися кожного студента!

Ми знайомі з нею лише рік, але з кожним днем, тижнем, місяцем я захоплювалася цією жінкою все більше і більше.

Війна змінила кожного з нас, перечеркнула безліч планів, багато хто опинився у стані переживань та розпачу. Але за таких умов майже кожен освітній заклад продовжував свою роботу. Наш «Машинобудівний фаховий коледж СумДУ» не став винятком, педагоги продовжували навчати всупереч усьому, але найбільше мене вразив саме мій куратор.

 Жінка, у якої війна забрала будинок, яка днями могла сидіти у підвалі через шалені обстріли, знаходила можливість написати своїм студентам коротке «як ви?»

Зізнаюся чесно, в такі моменти мені хотілося розридатися, адже я рідко зустрічала людей, які ставлять в пріоритет не себе, а інших, в першу чергу – студентів.

Попри купу проблем та переживань, Наталія Петрівна завжди вітала кожного із нашої групи з днем народження. Вона ніколи не жалілася, не просила допомоги, підтримувала у скрутну хвилину, перша приходила на поміч, змушувала вірити у власні сили. Кожна пара з нею проходила з неабияким задоволенням, адже вона вкладає у свою роботу душу, це неможливо не помітити. Наталія Петрівна навчила та навчає дітей бути людьми, такими ж чистими та сонячними, як вона сам.

 Дякую, найкращий кураторе за те, що всупереч безлічі проблем Ви були поряд, хоча нас розділяли сотні кілометрів, завжди переймалися за моє здоров’я, стали такою рідною і дорогою – це безцінно!

Спасибі за те, що Ви є, Наталіє Петрівно!

#Вчителі_Важливі